Ми бачимо на цій ілюстрації, як християнське серце, зі всіх боків оточене запеклими ворогами. Диявол і гріх безупинно чигають, щоб відвоювати втрачене панівне місце в серці віруючої людини. Внизу стоять два мужі, які уособлюють світ. Один із них подає чашу і таким чином зводить християнина, щоб він тільки спробував солодкість тілесних пожадливостей та втіх світу. Другий знову з мечем у руці намагається відстрашити віруючу людину від Христа погрозами, переслідуваннями, злословленням та іншими жахливими засобами, а з другого боку вказує йому на розкішне життя в цьому світі грішних людей.

Із цими ворогами спасіння – із тілом, світом і дияволом – християнин мусить завзято боротися упродовж цілого земного життя. І якщо його серце є належно озброєне проти них, вони ніколи не зможуть перемогти чи звести такої людини.

Угорі витає Божа благодать у вигляді ангела, яка постійно підбадьорює віруючу людину в цій нерівній боротьбі. Ангел каже християнину, що “ніхто не одержить вінця без відважного змагання” (Див. 1 Кор. 24-27. Апок. 2, 10), “Хто витерпить до кінця, той спасенний буде” (Мф. 10, 22).

У серці сяє ясна зоря, що означає живу віру в ньому. “І ця перемога, що перемогла світ, – віра наша” (1 Ін. 5, 4). Спасенна людина сповнена надії і довір’я до Бога. Для того в її серці такі слова: “Якщо Бог за нас, то хто проти нас?” (Рим. 8, 31). “Досить для тебе благодаті Моєї” (2 Кор. 12, 9). “Усе можу в Ісусі Христі, Який мене зміцнює” (Флп. 4, 13). А з іншого боку знаходимо такі слова: “Хто відлучить нас від любові Божої: скорбота чи утиски, чи гоніння, чи голод, чи нагота, або небезпека, чи меч? … Але все це переборюємо силою Того, Хто полюбив нас” (Рим. 8, 35, 37). Отож, віра й любов займають основне місце в серці віруючої людини, вони зміцнюють і утверджують її в доброму служінні Богові та ближньому.

Посередині серця ми бачимо розп’ятого Ісуса Христа, Агнця, що зображає Собою Хліб Життя. Християнин відчуває голод за духовною поживою, – за Хлібом Життя, Який сходить із небес і дає життя світові (Див. Ін. 6, 33). Цим животворним хлібом, що оживляє та зміцнює нас є Господь Ісус Христос. Його тіло було розіп’яте за нас на Голгофському хресті. Про це ми не сміємо забувати!

У Євангелії від Матфея читаємо про це так: “І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав і, роздаючи ученикам, сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє. І, взявши чашу та воздавши хвалу, подав їм і сказав: пийте з неї всі, бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів” (Мф. 26, 26-28).

Про цю величну постанову пише апостол Павло так: “ Бо я від Господа прийняв те, що і вам передав, що Господь Ісус у ту ніч, коли був зраджений, узяв хліб і, віддавши хвалу, переломив і сказав: прийміть, споживайте, це Тіло Моє, яке за вас ламається; це творіть на спомин про Мене. Також і чашу після вечері взяв, промовивши: ця чаша є новий завіт у Моїй Крові, це творіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене. Бо кожного разу, коли ви споживаєте хліб цей і п’єте чашу цю, смерть Господню сповіщаєте, доки Він прийде” (1 Кор. 11, 23-26).

Далі ми бачимо в серці на цій ілюстрації розгорнуте Святе Євангеліє. Це означає, що віруюча людина постійно читає Слово Боже й роздумує над ним. Зокрема наймилішим предметом її роздумування були муки та смерть Ісуса Христа. І це власне з одного боку заспокоювало її голод, а з другого боку належно озброювало її супроти гріха, світу, диявола та взагалі всіх принад і спокус у земному житті. Ми можемо з певністю сказати, що кожен, хто не має у своєму серці розп’ятого Ісуса Христа, той хоч і фізично живе, але духовно він є мертвий. Так само той, хто не читає й не роздумує над Словом Божим, не любить його понад усі книги й людську премудрість та не вважає Святе Євангеліє за міру й дороговказ свого життя, поступу й віри, – той духовно є небезпечно хворим.

Врешті, у серці на цій ілюстрації ми бачимо церковцю, відкритого гаманця, з якого сиплються гроші, хліб і рибу. Церковця вказує на те, що цей чоловік безперестанку й охоче молився, чи то тайно у своїй приватній комірці або під відкритим небом, чи то привселюдно в церкві. Його серце постійно розмовляло з Богом, жило в тісному єднанні з Ним, тішилося Його близькістю та скріплялося Його благодаттю. Без молитви ніхто не може встояти в побожності, вірі, любові й святому житті.

Відкритий гаманець свідчить про його мертвенність, добродійність і братерську любов до ближнього. Він противився спокусам, охоче жертвував на діло Боже, допомагав бідним братам і сестрам по своїм силам та можливостям, щоб таким чином на ділі вправлятися в добрих справах ділах, та своїм духом усе більше й більше відриватися від усього тлінного й дочасного. Віруюча людина знає, що ті, котрі зреклися диявола й позбулися грубих гріхів – жадоби, заздрості, непоміркованості, самолюбства, гніву, лінивства, гордості, підступу, скупості і т. д. – знову несподівано можуть стати невільниками гріха, якщо тайно будуть любити гроші та в своїй залежності не будуть підтримувати справи Божої й не будуть допомагати бідним.

Хліб і риба символізують поміркованість, стриманість і тверезість віруючої людини. Християнин завжди намагається приборкувати себе скромними харчами, бо надмірна їжа й напої збуджують у ньому тілесні пожадливості й шкідливо впливають на його духовне життя та працю.

Ось такою зброєю воюють справжні християни. Цієї зброї ніколи не складають, знаючи, що тільки нею вони зможуть перемогти цей світ, диявола, пожадливості та всі інші гріхи.

Мій Ісусе! Якщо я тільки маю Тебе, то я не дбаю більше ні про що на землі й на небі. Залишися зі мною й дозволь мені перебувати в Тобі, щоб я завжди приносив плоди для Твоєї слави, бо без Тебе я не можу нічого доброго чинити.

Зміцнюй мою віру все більше і більше, бо тільки нею я зможу глибше збагнути Тебе, о Боже, та все перемогти. Нехай Твоя свята любов примножиться в мені й запалить моє серце старанністю самовіддано працювати на Твоїй ниві, бо Ти, о Господи, найдосконаліша Красо та Шляхетносте, достойний вічної хвали, найвищої любові та повсякчасного вірного служіння й покликання.

Даруй мені витривалість, що походить тільки від Тебе. Нехай мене ніхто й ніщо не відлучить від Твоєї любові. Твій хрест, Твоя смерть, Твоє Святе Причастя – Пречисті Тіло і Кров – нехай будуть постійною поживою для моєї безсмертної душі та моєю зброєю в боротьбі з гріхом і дияволом.

Наділи мене вже тут на землі, за Твоєю обітницею, вічним життям і пробувай у моєму серці (Див. Еф. 3, 17). Твоє Святе Слово нехай пробуджує, просвічує, тішить, заохочує, оживляє та зміцнює мене у щоденній боротьбі. Допоможи мені смиренно нести мого щоденного хреста!

Тобі віддаю моє серце, усі мої бажання, усі мої думки та все моє життя. Даруй мені перемогу не тільки над деякими моїми недобрими схильностями, але цілковиту перемогу над зажерливістю, заздрістю, самолюбством, радістю із чужого нещастя, пихою, гнівом, помстою, лінивством і нездержливістю, та над усіма іншими гріхами.

Дай мені сили постійно перебувати в молитві, у Твоєму Слові й залишитись Тобі вірним аж до кінця мого земного життя. Амінь.

Вже скоро Господь нас введе в Ханаан,

Він Сам проведе Своїх через Йордан,

Надійся, будь вірним Йому до кінця,

І дасть в вічній славі тобі Він вінця.

О, дивне життя там без смутку й тривог,

Де серед відкуплених буде Сам Бог;

Нема там розлуки, сліз, горя нема, –

Там знищена Спасом смерть навіть сама.

Недовго чекати – час швидко іде,

Й Господь наш у славі небесній прийде;

Несе Він спасіння всім вірним Своїм,

Життя всім померлим, блаженство живим.

Побачим, чого ніхто й в думці не мав,

Почуєм про тайни, що й розум не знав,

Пізнаєш любови Христа глибину,

Премудрість, широкість і височину.

Туди той ввійде, хто з Христом тут страждав,

Його не соромився, всім свідкував, –

В тяжкій боротьбі не відрікся Його,

Все мав ні за що задля Бога свого.

Назад до ЗМІСТУ