У серці помилуваного грішника вже нема нічого, крім розп’ятого Ісуса Христа та знаків Його страждань. Святий Дух, Який тепер провадить віруючу людину і керує нею, не може з кращим успіхом запалити любов’ю спасенного серця, як тільки шляхом безперервного зображання перед очима людини страждань розп’ятого Ісуса Христа. Святий Дух нагадує нам, як багато зробив Син Божий, щоб спасти нас. Власне це безупинне нагадування віруючим про смерть і страждання Ісуса Христа є головною місією Святого Духа. “Бо я розсудив не знати між вами нічого, крім Ісуса Христа, і то розп’ятого” (1 Кор. 2, 2), – говорить Апостол Павло. “А я не бажаю хвалитися, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, Яким для мене світ розп’ятий і я для світу” (Гал. 6, 14).

Під керівництвом Святого Духа віруюча людина знайде собі в імені та в стражданнях Ісуса Христа втіху і силу. Її серце наповнюється спасительною благодаттю Сина Божого. “Що ж сказати про це? Якщо Бог за нас, то хто проти нас? Той, Який Сина Свого не пощадив, а видав Його за всіх нас, як з Ним не дарує і нам всього?” (Рим 8, 31-32). Смерть і терпіння Ісуса є запорукою вічної Отцівської Божої любові, яка поєднала навернених грішників з Богом у Христі Ісусі. “Бо в Христі Ісусі Бог примирив із Собою світ, не ставлячи в провину людям злочинів їхніх, і дав нам слово примирення” (2 Кор 5, 19). Розп’ятий Ісус Христос є тепер основою довір’я віруючого серця до Божої вічної любові. Бог Отець, Який видав Свого Сина за нас на такі великі муки, чого ж Він міг би відмовити нам?

Як тільки таким способом розп’ятий Ісус Христос спорідниться з людиною й оселиться в її серці, тоді вона незабаром знайде в Ісусі щедре джерело не тільки всякої втіхи, але необхідної сили, щоб чинити добрі діла. Думка про Христа і Його безмежну любов змінить почуття й думки серця такої віруючої людини: Вона тоді буде ненавидіти світські задоволення, тілесні насолоди, дочасну славу, минуще багатство та всі інші гріхи. Такій людині здається, що розп’ятий Ісус Христос не зводить із неї Свого погляду, Своїх святих очей, і безупинно кличе: “Якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною” (Мф. 16, 24). “І хто не бере хрест свій, і не йде слідом за Мною, той недостойний Мене” (Мф. 10, 38). Це все спонукає християн бути подібними до розп’ятого Ісуса Христа. Для того вони вправляються в побожності та намагаються “мати мир з усіма і святість, без якої ніхто не побачить Господа” (Євр. 12, 14). Вони очищають себе від усякої скверни плоті і духу та творять святиню в страху Божому (Див. 2 Кор. 7, 1). “Усякою молитвою і благанням моліться у будь-який час духом, і дбайте про це з повною постійністю і благанням за всіх святих (людей)” (Еф. 6, 18). “Не забувайте також добродійності і спілкування, бо такі жертви благоугодні Богу” (Євр. 13, 16). Радійте, як удостоїтесь зносити через Христа ганьбу, переслідування, горе й пониження, бо ми знаємо, якщо ми з Ним страждаємо, із Ним також будемо прославлені (Див. Рим. 8, 17).

Коротко кажучи, – усі ті, що полюбили Ісуса Христа та присвятили себе Господу, – вони здобудуть у Ньому все. Такі віруючі люди вже наперед бачать велику винагороду благодаті, звісно, якщо вони встоять до кінця в боротьбі з дияволом і його загонами гріхів зображених на ілюстрації тими поганими звірятами. “Переможець успадкує все, і буду йому Богом, і він буде Мені сином” (Апок. 21, 7). Ці обітниці постійно бринять у вухах спасенних людей, і для того вони забувають про все, що позаду, а біжать до того, що попереду, – “до мети, до почесті вишнього

покликання Божого в Христі Ісусі” (Флп. 3, 14).

О любове, моя Розп’ята Любове, Ісусе Христе! Ти мене примирив із Богом. Відколи я помирився зі своїм Небесним Отцем, я хочу бачити в моєму серці тільки мого Дорогого Спасителя! Тобі, Христе, на спомин Твоїх страждань і смерті на Голгофському хресті, нехай буде присвячене моє серце й усе моє життя. Любов, якою Ти полюбив мене, нехай перебуває в мені та пронизує все моє єство. Володій моїми думками і керуй мною в усіх моїх ділах.

Твоя любов нехай оновить і освятить мене на Твій образ, щоб я цілком був подібним до тебе. Допоможи, Всеблагий Боже, щоб наслідки страждань і смерті мого Спасителя бездоганно відбивались у мені. Дай мені такий розсудок, щоб усе те, що я колись вважав надбанням і покладав на нього свою надію, – нехай воно тепер стане мені сміттям заради вищого пізнання мого Господа Ісуса Христа, заради Якого я відмовився від усього та зрікся моїх приятелів, щоб тільки придбати Спасителя та явитися в Ньому не з власною праведністю, яка від закону, але з тією, що через віру в Христа, Сина Божого, із праведністю від Бога за вірою, щоб пізнати Його і силу Його воскресіння, і участь у стражданнях Його, уподібнюючись смерті Його (Див. Флп. 3, 8-10).

Допоможи мені, щоб я міг разом з апостолом Павлом сказати: “Я співрозп’явся Христові, і вже не я живу, а живе в мені Христос” (Гал 2, 19-20). Так, Єдиний і Найдорожчий Спасителю! Дозволь мені споглядати на Тебе, як на вождя й Виконання моєї віри, бо Ти добровільно зрікся небесної слави, вибрав хрест і терновий вінець і прийняв ганьбу і приниження заради мене. Твої терпіння та страждання нехай будуть найсолодшою поживою моєї душі, а Твій хрест, – силою в боротьбі з гріхом. Твоя смерть нехай буде моєю надією і бальзамом у час горя

та смерті.

У кожній спокусі поверни моє лице до Себе, Боже. У сумніві, у страху та годинах смутку, нехай любов Твоя буде мені сонцем, захистом і спокоєм, щоб я не став байдужим і легковажним у моєму виснаженні, а біг із терпеливістю крізь усі життєві труднощі й непохитно боровся з ворогом душ людських! Амінь.

Вічне сяйво Ісуса, осяй дух мій,

Чистото і любове, палай ясній;

Духу правди й краси,

Дай душі моїй сил,

Щоб Спасителя образ світився в ній.

Дай покору, мій Боже, душі моїй,

Словом благодаті і любові мій дух огрій;

В світі цім поможи,

Завжди в святості жить, –

Хорони від гріха на путі земній.

Назад до ЗМІСТУ