Передмова

“Усякий, хто чинить гріх, чинить і беззаконня; і гріх є беззаконня. І ви знаєте, що Він явився для того, щоб узяти гріхи наші, і що в ньому немає гріха. Кожний, хто перебуває в Ньому, не грішить; усякий, хто грішить, не бачив Його і не пізнав Його.

Діти! Нехай ніхто не вводить вас в оману. Хто творить правду, той праведний. Як і Він праведний. Хто чинить гріх, той від диявола, бо спочатку диявол згрішив. Заради цього і явився Син Божий, щоб зруйнувати діла диявола. Кожний, народжений від Бога, не чинить гріха, тому що сім’я Його перебуває в ньому, і він не може грішити, бо народжений від Бога. Діти Божі і діти диявола пізнаються так: усякий, хто не творить правди, не є від Бога, як і той, хто не любить брата свого” (1 Ін. 3, 4-10).

Книжечка ця спочатку була перекладена з французької мови на німецьку. Вона вийшла у Вюрцбурзі 1732-го року під заголовком “ДУХОВНЕ ДЗЕРКАЛО ЗВИЧАЇВ, У ЯКЕ МОЖЕ ПРИДИВИТИСЯ КОЖНА ХРИСТИЯНСЬКА ЛЮДИНА, ЩО ПРАГНЕ СПАСІННЯ, БАЖАЄ ПІЗНАТИ СТАН СВОЄЇ ДУШІ ТА СТАРАЄТЬСЯ УПОРЯДКУВАТИ СВОЄ ЖИТТЯ ЗА НИМ”. Ця книжечка видається на палке прохання побожних сердець.

Видавець запропонував німецький переклад цієї книжечки єпископу Вюрцбургу й Бамбергу – Фрідріху Карлу. Від того часу вона була перекладена на багато мов світу.

Хоча від 1732-го року до наших часів уподобання людей надзвичайно змінилися, проте правда ніколи не змінюється – вона залишається незмінною навіки. Також ми впевнені, що дух віку нашого не гляне ласкаво й на український переклад цієї книжечки. Люди цього світу суворо осудять ці сторінки та з погордою поставляться до їхнього змісту, бо ця книжечка представляє нам ясно, як справу гріха й духовного поневолення дияволом, так і справу вічного життя й свободи дітей Божих з Ісусом Христом у їхніх серцях. Дух віку цього з насмішкою згадує про диявола, як про якусь вигадку, і заперечує його існування та вплив на людей. Дух часу відкидає Ісуса Христа і не вірить у спасіння через Його жертву на Голгофському хресті, як про це навчає нас Священне Писання (Біблія). Однак, знаючи, що власне цей дух не від Бога, але походить від диявола, ми прагнемо наглядно висвітлити правду, не дивлячись на те, чи це буде подобатись кому, чи ні. Ми тільки тримаємось науки Ісуса Христа і Його апостолів, як досконалого Джерела віри й життя, яке освячує і спасає, і таким чином жодна людська філософія не може збаламутити нас. Христос і Його апостоли найвиразніше вчили, що в той час, як Бог має Своє Царство в серцях віруючих і побожних людей; перебуває в них, як у Своєму храмі; управляє ними й оселяється в них Своїм Святим Духом; оживляє, очищає, освячує, ущасливлює і наповнює їх Своєю Божественною могутністю, небесним спокоєм і вічним життям, – так і диявол має своє царство в серцях злих, невіруючих і безбожних людей; він наповняє їх злом, оселяється в них, провадить їх до горя та вічного нещастя.

Ісус Христос особливо яскраво підкреслює роль диявола в цьому світі, говорячи, що ворог, який насіяв кукіль між пшеницею, коли люди спали, – це диявол (Див. Мф. 13, 25 і 39). Кукіль дійсно знаходиться поміж нами і ми не сміємо легковажити або заперечувати цього. Хто ж із нас не знає про сіяча куколю? Хто байдуже ставиться до диявола, той таким чином допомагає йому розсівати неправду, підступ і злочинність між людьми.

Син Божий на цій землі картав лукавих людей такими словами: “Ваш батько є диявол; і ви хочете виконувати похоті батька вашого. Він людиновбивцею був споконвіку і не стоїть в істині, бо істини немає в ньому. Коли він говорить неправду, від себе говорить, бо він неправдомовець і батько неправди” (Ін. 8, 44). Так само апостол Павло стверджує, що “наша боротьба не проти крові і плоті, а проти начальства, проти влади, проти світоправителів темряви віку цього, проти духів злоби піднебесних” (Еф. 6, 12). Той же апостол далі навчає, що диявол є богом цього віку, тобто злих, невіруючих людей. “…бог віку цього засліпив розум, щоб для них не засяяло світло благовістя про славу Христа, Який є образ Бога невидимого” (2 Кор. 4, 4). Ось тому не вірити в Євангеліє Христове – це справа диявола і його засліплювання. “Диявол діє тепер в синах противлення, які мертві через гріхи свої, що живуть за звичаями світу цього, з волі князя піднебесного” (Еф. 2, 1-2). Крім цього апостол Петро говорить, що диявол – це ворог побожних і віруючих людей. Тому він закликає нас: “Будьте тверезі, пильнуйте, бо супротивник ваш диявол ходить, рикаючи, наче лев, і шукає, кого б пожерти. Станьте проти нього міцною вірою, знаючи, що такі самі страждання трапляються і з вашими браттями у світі” (1 Пет 5, 8-9). “Хто чинить гріх, той від диявола, бо спочатку диявол згрішив. Заради цього і явився Син Божий, щоб зруйнувати діла диявола” (1 Ін. 3, 8). “Отже, покоріться Богові; противтеся дияволові, – і він утече від вас” (Як. 4, 7). Ісус Христос дав силу Своїм учням виганяти демонів, а заразом і владу над усякою ворожою диявольською силою (Див. Лк. 10, 19). Святий апостол Павло вказує нам у Посланні до ефесян на повну зброю Божу, що нею ми можемо переможно воювати проти диявола (Див. Еф. 6, 13).

Отож, хто вірить у науку Ісуса Христа та Його апостолів, той не має сумніву, що серце людини є або храмом Божим, або оселею диявола. У той час, як Бог Отець, Син і Дух Святий живуть у серці віруючої людини і там діють, – так і диявол перебуває в серці безбожника, там панує й діє, щоб навіки занапастити його душу.

Ці біблійні істини від початку признавала християнська Церква. У цій книжечці вони пояснені метафорично, тобто образною мовою, та пристосовані до людини, щоб таким чином злих відхилити від гріха й визволити їх із тенет диявола, та щоб усіх побожних зберегти у вірі і страху Божому та святості життя.

На кожній ілюстрації в цій книжечці зображено серце з обличчям. Зі стану серця, що є місцем осідку добра чи зла, можна окреслити характер людини. Обличчя – це показник серця, це дзеркало внутрішнього стану людини. З обличчя легко пізнати, якого духа ми є діти…

Для того, дорогий читачу, заглянь при кожній ілюстрації у своє власне серце й перевір його внутрішній стан, щоб таким чином ти міг зрозуміти, чи в тобі панує Ісус Христос, чи диявол; чи належиш ти до Божого Царства, чи царства сатани; чи ти є вільною дитиною Божою, чи невільником гріха й диявола… Уважно призадумайся над станом твого серця. Не будь легковажним і не оминай нагоди пізнати самого себе. Будь щирий перед собою й перед Богом і визнай свій гріх, зізнайся, яким ти є.

Ти стоїш перед Богом, Який проникає наскрізь у твоє серце, Який усе знає і бачить, що є в тобі, і перед Ним годі щось утаїти. Помітивши свої хиби, гріхи й беззаконня, не впадай у відчай, але в сердечній скорботі жалкуй та уболівай, що ти досі йшов широкою дорогою гріха; щиро визнай усе перед Богом і людьми, яким ти спричинив біль і кривду; навернися до Ісуса Христа та прийми Його у своє схвильоване серце, а Він наділить тебе спокоєм і радістю прощення гріхів. Син Божий – це Твій Спаситель. Він задля тебе прийшов на цей світ, щоб знищити діла диявола, тебе визволити з його кайданів і привести тебе до Свого Царства

(Див. Кол. 1, 13). Ісус Христос може наділити тебе силою, щоб над тобою більше не панував диявол і ти не служив довше гріхові. Тільки Він може зробити тебе справді вільним, бо “якщо Син визволить вас, то справді будете вільними” (Ін. 8, 36).