Людина, яка у вірі та в побожному житті мужньо витримала до кінця свого життя, спокійно лягає на своє смертне ложе з небесною радістю, утіхою та надією. Вона не боїться ані смерті, ані суду, бо це все не стосується її, як про це запевняє нас Господь Ісус Христос: “Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя і на суд не приходить, а перейшов від смерти до життя” (Ін. 5, 24).

Так лежить тепер віруюча людина на смертному ложі. Обличчя її спокійне, бо Ісус Христос простив їй гріхи. Вона пізнала у своєму житті Божу благодать і ніколи не забула цього. В її серці постійно перебував розп’ятий Спаситель. Вона завжди Йому довіряла й покладала на Нього свою надію. І тепер під час смерті Син Божий є для неї єдиною надією. Із її вдячного спокійного обличчя ясніє внутрішній спокій, радість у Бозі та святість, бо її серце було храмом Божим.

Її очі й серце звернені до неба й усі риси обличчя вказують на її внутрішнє бажання померти, щоб вічно бути з Христом. “Маю бажання визволитися і бути з Христом, бо це незрівнянно краще” (Флп. 1, 23).

Ангел Божий очікує розлуки тіла з душею, щоб цю душу занести на Боже лоно. І коли серце перестало битися, душа відразу була перенесена до Ісуса Христа, у Якого вона тут на землі вірила, на Якого покладала надію, Якого любила, хоч і фізичними очима не бачила Його. Христос спішить назустріч їй, простягає Свої руки й вітає її словами: “Гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого” (Мф. 25, 21).

Посоромлений диявол не міг нічого вдіяти й мусив тепер із нічим відійти собі геть.

О, яка ж то радість, яке блаженство мати привілей споглядати Ісуса Христа лицем до лиця й уподібнитися Йому в Його красі та славі! Хто може це описати?

Так умирає віруюча людина, яка до кінця свого життя на цій землі непохитно вірила в Ісуса Христа й відважно боролася супроти гріха, світу і диявола. Такий славний вінець очікує всіх тих, що покаялися і повірили в Ісуса Христа як свого особистого Спасителя й Господа.

Нехай же ці наглядні ілюстрації заохотять усіх читачів до віри в Сина Божого й до боротьби зі злом, щоб ми всі, спасенні, увійшовши тісними ворітьми, прямо йшли вузькою дорогою, що веде до вічного життя і до славного спадку з нашим Господом Ісусом Христом.

О, Господи Ісусе Христе! Як мило буде колись моєму серцю з Тобою і на смертному ложі, коли Ти Сам будеш вести мене через поріг смерті… Хто ж мене тоді занепокоїть чи осудить? Може мої гріхи? Та Ти ж мені простив їх, Ти мене оправдав, обмив і очистив Своєю Пречистою Кров’ю. Чи може диявол буде чіплятися мене й залякувати мене? О, ні! Ти, Спасителю, переміг його й відібрав його силу, – і він більше нічого не може вдіяти мені, бо Ти зі мною, Ти, Ісусе Христе, вмер за мене, але й воскрес Ти і сидиш праворуч Бога, Він і піклується про мене (Див. Рим. 8, 34).

Тому вже ніхто й нічого не відлучить мене від Твоєї любові. Для того, наймиліший Ісусе, дозволь мені для Тебе жити, для Тебе вмерти, вірно триматися Тебе й ніколи не відступати від Тебе. Дай мені благодать, щоб я щодня вмирав для гріха та всього того, що Тобі не до вподоби. Усунь із мого серця все те, що не могло б піти зі мною після смерті до Тебе. Збуди в мені палке бажання й жадобу за Твоїм вічним Небесним Царством, щоб уже на цій землі я серцем і вірою перебував на небі, де вже записане моє ім’я, як Твого сина, як Твоєї дочки, Кров’ю Ісуса Христа.

Та блага надія, що повіки разом буде з Тобою, нехай наповнює мене палкою жадобою невпинно служити Тобі й на кожному кроці чинити Твою святу волю. Я покладаю надію тільки на Тебе, дорогий Ісусе. Я довіряюсь тільки Твоїм заслугам. Нехай Твоє милосердя та Твоя любов ніколи не зникають із мого серця. Допоможи мені непохитно вірити в Тебе й покладати надію тільки на Твою Пресвяту Кров, бо Ти, о Христе, вмер за мене й тепер на небі заступаєшся за мене перед Небесним Отцем. До Тебе, любий Спасе, я тепер іду!

Нехай Тобі буде честь, подяка, слава та хвала на віки віків. Амінь.

Як закінчиться мандрівка моя,

В небо піду до Спасителя я;

Там я ввійду до спокою Його,

Й буду дивитись на Спаса мого.

Все на землі швидко мине,

В небі Христос прийме мене!

Буду на Нього я там споглядати

Й пісню хваління Ісусу співати.

Там приготовив Він місце мені,

Там з Ним полинуть життя мого дні.

Що то за щастя – ввійти в вічний дім

І вже назавжди лишитися з Ним!

В небі зустріну я тих, що колись,

З ними в ім’я ми Христове зійшлись

Разом Отцеві ми будем співать

І на обличчя святе споглядать.

Назад до ЗМІСТУ