П’ЯТА ЗАПОВІДЬ:

“Шануй батька твого і матір твою... щоб продовжилися дні твої на землі...” (Вих. 20, 12)

 

Це означає:

Перед тим, як ти пізнав Господа Бога, Його пізнали твої батьки. Одного цього достатньо, щоб ти їм вклонився з повагою і воздав хвалу. Вклонися ж і воздай хвалу кожному, хто раніше за тебе пізнав Вище Добро в цьому світі.

Один багатий молодий індієць проходив зі своєю свитою через перевали Гіндукушу. У горах він зустрів одного старця, що пас кіз. Убогий старий зійшов на узбіччя дороги і вклонився багатому юнакові. А юнак зіскочив зі свого слона і розпростерся ниць перед старцем. Старця вразило це, здивувалися і люди з його свити. А він сказав старцеві:

– Схиляю голову перед очима твоїми, бо вони раніше за мої побачили цей світ, творіння Всевишнього. Схиляю голову перед твоїми вустами, бо вони раніше за мої вимовили Його святе ім’я. Схиляю голову перед твоїм серцем, бо воно раніше за моє затрепетало від радісного усвідомлення, що Отець усіх людей на землі – це Господь, Цар Небесний.

Шануй батька твого і матір твою, бо твій шлях від народження і до цього дня политий материнськими сльозами і батьківським потом. Вони любили тебе і тоді, коли всім іншим ти, немічний і брудний, вселяв відразу. Вони любитимуть тебе і тоді, коли всі тебе зненавидять. І коли всі кидатимуть у тебе каміння, матір кине тобі безсмертник і базилік – символи святості.

Батько твій любить тебе, хоча знає всі твої недоліки. А інші зненавидять тебе, хоча знатимуть лише чесноти твої.

Твої батьки люблять тебе з благоговіння, бо знають, що ти – дар Божий, довірений їм на збереження і виховання. Ніхто, крім батьків твоїх, не в змозі побачити таємницю Божу в тобі. Їхня любов до тебе має святий корінь у вічності.

Через ніжність свою до тебе твої батьки осягають ніжність Господа до всіх дітей Його.

Як шпори нагадують коню про хорошу рись, так і твоя гострота щодо батьків спонукає їх ще більше піклуватися про тебе.

 Є притча про батьківську любов.

Один син, зіпсований і жорстокий, кинувся на свого батька і встромив йому ніж у груди. А батько, випускаючи дух, сказав синові:

– Швидше витри кров з ножа, щоб тебе не схопили і не віддали на суд.

Є притча і про материнську любов.

У російському степу один аморальний син прив’язав свою матір перед шатром, а сам у шатрі пиячив із гулящими жінками і своїми людьми. Тут з’явилися гайдуки і, побачивши матір зв’язаною, вирішили негайно помститися за неї. Але зв’язана матір голосно крикнула і цим подала знак нещасному синові, що йому загрожує небезпека. І син врятувався, а розбійники замість сина зарубали матір.

І ще притча про батька.

У Тегерані, місті перському, жив в одному домі старий батько з двома дочками. Дочки не слухали порад батька і сміялися над ним.

Своїм поганим життям вони заплямували честь і зганьбили добре ім’я батька. Батько заважав їм, як мовчазний докір сумління. Одного разу ввечері дочки, думаючи, що батько спить, домовилися приготувати отруту і дати йому вранці із чаєм. А батько чув усе і всю ніч гірко плакав і молився Богу. Вранці дочки принесли чай і поставили перед ним. Тоді батько сказав:

– Я знаю про ваш намір і піду від вас, якщо ви того бажаєте. Але я хочу піти не вашим гріхом, щоб спасти ваші душі, а своїм.

Сказавши це, батько перекинув чашу з отрутою і пішов із дому.

Сину, не гордися своїми знаннями перед своїм неосвіченим батьком, бо його любов вартує більшого, ніж твоє знання. Подумай, що якби не було його, не було б ні тебе, ні твоїх знань.

Дочко, не гордися своєю красою перед згорбленою матір’ю своєю, бо її серце прекрасніше за твоє обличчя. Згадай, що і ти, і твоя краса вийшли з її виснаженого тіла.

Навчися, дочко, шанувати свого батька, бо тільки так ти навчишся шанувати і всіх інших батьків на землі.

День і ніч розвивай у собі, сину, пошану до матері своєї, бо тільки так ти навчишся пошани до всіх інших матерів на землі.

Воістину, діти, ви робите небагато, якщо шануєте своїх батька і матір, а інших батьків і матерів зневажаєте. Поважання своїх батьків повинне стати для вас школою поважання всіх чоловіків і всіх жінок, які в муках народжують, в поті чола свого ростять і в стражданнях люблять своїх дітей. Запам’ятайте це і живіть за цією заповіддю, щоб Господь Бог вас благословив на землі.

Воістину, діти, ви робите небагато, якщо шануєте лише особи своїх батька і матері, а не працю їхню, не час їхній, не сучасників їхніх. Подумайте, що, поважаючи своїх батьків, ви шануєте і їхню працю, і їхню епоху, і їхніх сучасників. Так ви знищите в собі фатальну і безглузду звичку зневажати минуле. Діти мої, повірте, що дні, дані у ваше розпорядження, не дорожчі і не ближчі Господу, ніж дні тих, що жили до вас. Якщо ви гордитеся своїм часом перед минулим, не забувайте, що ви й оком не встигнете моргнути, як почне рости трава над вашими могилами, вашою епохою, вашими тілами і справами, а інші почнуть сміятися над вами, як над відсталим минулим.

Будь-який час повниться матерями і батьками, болем, жертвами, любов’ю, надією і вірою в Бога. Отже, будь-який час гідний поваги.

Мудрець шанобливо схиляється перед усіма минулими епохами, як і перед прийдешніми. Бо мудрий знає те, чого не знає нерозумний, а саме: що його час – лише хвилина на годиннику. Погляньте, діти, на годинник; прислухайтеся, як тече хвилина за хвилиною, і скажіть мені, яка з хвилин краща, довша і важливіша за інші?

Станьте навколішки, діти, і помоліться Богові разом зі мною:

“Господи, Отче Небесний, слава Тобі, що Ти повелів нам шанувати наших батька і матір на землі. Допоможи нам, Всемилостивий, через це шанування навчитися поважати всіх чоловіків і жінок на землі, дорогоцінних дітей Твоїх. І допоможи нам, Всемудрий, через це навчитися не зневажати, а шанувати попередні епохи і покоління, які раніше за нас бачили Твою славу і вимовляли Твоє святе ім’я. Амінь”

 

Миколай Сербський (святитель) Пояснення десяти заповідей, даних Мойсеєві. - Львів: Видавець Бадікова Н.О., 2014