Свт. Ігнатій Брянчанінов:
Дух молитви початківця
1. Молитва – підношення наших прохань до Бога.
2. Підгрунтям молитви є гріхопадіння людини: за допомогою молитви людина прагне повернути блаженство, яке втратила.
3. Притулок молитви – велике милосердя Боже до людей. Не кажи собі: «я - грішник, невже Бог почує мене?». Спаситель кличе: Не праведних прийшов покликати, але грішних до покаяння (Мф. 9.13).
4. Приготуванням до молитви є: непересичене черево, відсікання піклувань мечем віри, прощення від щирого серця усіх образ, подяка Богу за всі скорботи, віддалення від себе розсіяності і мрійливості, благоговійний страх, котрий так властиво мати створінню, коли воно допущене до розмови з Творцем.
5. Перші слова Спасителя до нас: Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне (Мф. 4.17). Тому, поки не увійдеш в це Царство, стукай в його ворота покаянням і молитвою.
6. Істинна молитва є голос істинного покаяння. Хоч би хто і стояв на самій вершині чеснот, але якщо він молиться не як грішник: молитву його не почує Господь.
7. Ми не можемо зцілитись ніякими власними силами. Для зцілення необхідна благодать Божа, яка зціляє тільки тих, котрі визнають себе хворими і перебувають в покаянні. Покаянне почуття береже молільника від усіх тенет диявола. На кого Я зглянусь: на смиренного і скрушеного духом і на того, хто тремтить перед словом Моїм (Іс. 66.2), Господь зглянеться на молитву смиренних, і не зневажить моління їх (Пс. 101.18).
8. Сум за гріхи – це дорогоцінний дарунок Божий, носити в серці цей дарунок треба з належним благоговінням, як носять святиню. Він замінює собою усі тілесні подвиги, при нестачі сил для їх виконання.
9. Господь навчає нас молитись наполегливо, як молилась євангельська вдовиця. Молитва твоя нехай буде постійною скаргою на силуючий тебе гріх.
10. Принось Господу в молитвах твоїх лепетання немовляти, просту дитячу думку – не красномовність, не розум. Якщо не навернетесь і не будете як діти, не увійдете в Царство Небесне (Мф. 18.3). Немовля висловлює плачем всі свої бажання, і твоя молитва нехай завжди супроводжується плачем: і вголос, і в тиші серця.
11. Гідність молитви полягає виключно в якості, а не в кількості. Тільки тоді кількість є схвальною, коли вона приводить до якості. Якість завжди приводить до кількості; кількість тільки тоді приводить до якості, коли молільник молиться ретельно. Якість істинної молитви полягає в тому, щоб розум під час молитви був уважним, а серце щоб співчувало розуму. Утримуй розум в словах молитви, очі можеш заплющити, якщо це допомагає поєднанню розуму і серця. Вимовляй слова якомога повільніше: ні одне слово твоєї молитви нехай не буде обділене увагою розуму. Розум, занурившись в слова молитви, закличе серце до співчуття. Це співчуття виллється в замилування – благочестиве почуття, яке поєднує в собі сум з тихою, лагідною утіхою.
12. Необхідна умова молитви – терпіння. Коли відчуваєш сухість, озлобленість, не покидай молитви: за терпіння твоє зійде на тебе милість Божа і виллється в замилування.
13. Господь є невидимий, тому і розум молільника не повинен уявляти собі ніяких образів, мрій і фантазій.
14. Під час молитви не шукай захоплень, не напружуй нерви, не розігрівай кров. Навпаки – тримай серце в глибокому спокої при допомозі покаянного відчуття, тому що тілесне розпалення противне Богові. Коли серце твоє очиститься молитвою і покаянням, тоді Сам Господь пошле до нього Свій всесвятий духовний вогонь, який не підігріває кров, а навпаки – зрошує серце прохолодою Божого миру і любові.
15. Розсіяність обкрадає молитву, від неї – пустота і сухість, холодність до Господа, зневіра, завмирання духовного життя. Таку молитву не приймає Бог. Мрійливість в молитві ще гірша за розсіяність. Розсіяність робить молитву безплідною, а мрійливість є родителькою фальшивих плодів бісівської омани. Серце мрійника насолоджується удаваною любов’ю до Бога, марнославством, він поступово стає іграшкою та посміховиськом диявола. Від такої молитви відвертається Господь. Тому необхідно відкидати навіть світлі і благі, як нам здається, образи і мрії, які приходять під час молитви і відволікають від неї.
16. Уважна молитва, не поєднана з розсіянням та мріями – це споглядання невидимого Бога, від якого серце наповнюється живою вірою, спокоєм, мужністю, милосердям, лагідністю. Плоди істинної молитви: святий мир душі, поєднаний з тихою, мовчазною радістю, якій не притаманна мрійливість, зарозумілість і тілесне розпалення; любов до ближніх: достойних і недостойних, яка просить у Бога за всіх, без виключення, як за себе. З такої любові до ближніх просіяє найчистіша любов до Бога. Ці плоди – дар Божий.
17. Треба терпеливо і наполегливо вимолювати у Господа дар молитви. Для початківців більш корисні короткі і часті моління, ніж довгі, віддалені одне від одного в часі.
18. Будь мудрим в молитві твоїй. Не проси в ній нічого тлінного і суєтного: Шукайте перш за все Царства Божого і правди Його, і це все додасться вам (Мф. 6.33).
19. Намірюючись розпочати справу, або бажаючи чогось, також в тяжких обставинах життя, направляй думки твої в молитву перед Богом: проси того, що вважаєш собі потрібним та корисним; але виконання і невиконання твого прохання віддавай на волю Божу у вірі та упованні на всемогутність, премудрість і благість Божої волі. Саме так молився Христос в Гефсиманському саду: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля! (Лк. 22.42).
20. Про свої добрі справи та благочестиві подвиги принось Богу смиренну подяку: очищай, вдосконалюй їх молитвою і покаянням, бо непомітно до благочестя твого приєднатись може диявольська отрута; тому приписуй усе добре в тобі Єдиному Господу.
21. Вдосконалення в молитві є заповітом Апостола: Безперестанку моліться (1Сол. 5.17). Вдосконалення в молитві – заповідь Самого Господа, заповідь, яка поєднана з обіцянкою: Просіть і буде дано вам, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам (Мф. 7.7). Не задрімає і не засне (Пс. 120.4) молитва, поки не введе молільника в небо.
Там вона переміниться в безперервну жертву хвали. Цю хвалу непрестанно будуть приносити вибрані Божі від беззупинного відчуття блаженства в вічності. Відчуття це посіяно було покаянними зернятами в уважній і наполегливій молитві ще тут, на землі і в часі. Амінь.
