Грішна людина, побачивши у світлі Святого Євангелія свої гріхи, є невимовно зворушена добротою й терпеливістю Бога, Який так довго та терпеливо очікував її. Опам’ятавшись, напоумлений Божою благодаттю грішник звичайно жалкує за вчинене, смиряється і з глибини свого покаянного серця виливає тепер сльози сердечного жалю та каяття. Він відчуває тяжкий біль у своїй душі, через те, що він так довго і вперто зневажав Бога та легковажив Його великою любов’ю і добротою, а натомість служив дияволу.

У той момент, коли людина сповнюється таким почуттям і настроєм завдяки небесному милосердю і благодаті, тоді збуваються слова Священного Писання, що говорять: “Близько Господь до скорботних серцем, і смиренних духом Він спасає” (Пс. 33, 19). “Він зціляє розбитих серцем і перев’язує рани їхні”. (Пс. 146, 3).

Ангел, який пред’являє йому небесну благодать, стоїть тепер біля серця та вказує йому на розп’ятого Ісуса Христа і на Святе Євангеліє. Це означає, що ангел сповіщає йому радісну й спасенну новину про Ісуса Христа, Який прийшов на цей світ, щоб спасти грішників, (таких, як цей грішник); що Христос помер за таких грішників і таким чином дарував їм прощення гріхів і життя вічне.

Тепер розбите, впокорене і виснажене серце грішника пізнає благодать Божу в Ісусі Христі, і в грішнику переважає радість прощення гріхів, адже він дістає запоруку вічного життя. Як тільки така людина прийме вірою даровану їй благодать, тобто, в покірливому довір’ї прийме у своє серце Ісуса Христа розп’ятого, Його смерть, Його заслуги, та глибоко повірить, що все це сталося задля нього – грішника – як заплата-кара за його гріхи, щоб він мав через благодать життя вічне, – тоді Святий Дух сходить на таку людину, (як і на всіх віруючих), і засвідчує його духові, що він відтепер є дитиною Божою і що Бог простив йому всі його гріхи через страждання Ісуса Христа на Голгофському хресті. Тоді Святий Дух наповнює його серце спокоєм, радістю та правдою. Таким чином до нього дійсно прийшло Царство Боже. Хоч тепер ще ллються сльози, але це сльози радості, вдячності й приналежності Тому, Хто спас його від усіх гріхів і наповнив його Своїм Духом. Тіло й душа радіють тепер у живому Бозі. Зоря світить у його серці, бо віра в ньому сталась живою. Ось така велика та дивна і свята зміна сталася в цьому грішнику. Він переродився душевно, – він тепер нове створіння в Христі Ісусі!

Вороги його спасіння – огидні звірята – диявол зі своїм загоном, утекли цілком із серця. Тепер до такої людини можна застосувати слова апостола Павла: “І такими були деякі з вас; але обмилися, але освятилися, але виправдалися іменем Господа нашого Ісуса Христа і Духом Бога нашого” (1 Кор. 6, 11). О, яким піднесеним, спасенним, радісним є стан серця такого помилуваного грішника! Він хотів би тепер співати пісні хвали одна за одною! Він не може досхочу натішитись своїм Спасителем Ісусом Христом і Його благодаттю. Він не може вдосталь надивуватись Його любові й милосердю. Він не може достатньо надякува-

тися Йому!

Однак, при всіх цих радощах, віруюча людина повинна постійно пильнувати в молитвах, мати в собі страх Божий і не бути самовпевненою, бо ті гріхи, зображені огидними звірами, хоч і дійсно вийшли із серця, і диявол позбавлений осідку в ньому, але все ж таки гріх і диявол знаходяться не далеко від серця. Вони вдень і вночі чигають, щоб знову дістатись до серця й керувати ним. Чим більше диявол утратив, то тим більше він буде намагатися знову відвоювати втрачене серце віруючої людини. Тому, дорогі читачі, будьте обережні й постійно перебувайте в молитві!

Благословенний Боже й милосердний Спасителю! Я ніяк не можу натішитися Твоєю любов’ю і благодаттю. Як я маю дякувати Тобі за спасительне Святе Євангеліє?

У Тобі, о Боже, ми маємо спасіння через дорогоцінну та святу Кров Твого Сина; у Тобі ми маємо прощення гріхів через багатство Його благодаті (Див. Еф. 1,7). Ти дав моєму серцю запоруку Духа Святого і поклав на мене печать аж до дня мого визволення (Див. 2 Кор 1, 22). Мій Боже, оживляй у моїм серці віру все більше і більше. Відкрий очі розсудку мого, щоб я пізнав ті скарби, ті всі ласки, які Ти придбав для мене через муки та смерть Твого Сина, а мого Спасителя Ісуса Христа, і об’являєш їх кожній людині, яка прагне правди Святого Євангелія.

О, як щедро Ти мене ущасливив і збагатив! Я, що колись був осідком диявола, став тепер храмом Святого Духа! Я був раніше слугою диявола, а тепер маю привілей бути Твоєю дитиною. Раніше серце моє було збірником нечистих духів, а тепер невимовна небесна радість наповнює серце моє. Я, у кому колись шаленів гріх і перебував диявол, відчуваю тепер дивний спокій, щастя та справедливість у Святому Дусі, Який домує в мені, як дар Божий, спеціально зісланий для мене.

Вороги спасіння мого потерпіли поразку, і кайдани, що тримали мене в неволі гріха та диявола, благодать Божа розірвала та скинула з мене. Тепер я вільний, я пізнав Боже милосердя. Я знайшов благодать і помилування. Як же я маю Тобі, Милосердний Боже, за це все подякувати? Хвала Тобі постійно буде бриніти з мого серця та з моїх уст!

Тільки про одне я благаю Тебе, Найсвятіший Спасителю! Не відкинь мене і не покинь мене, Боже, Спасителю мій (Див. Пс, 26, 9). Утверди серце моє в страху перед іменем Твоїм, щоб я ходив в істині Твоїй (Див. Пс. 85, 11). Охороняй мене, щоб я ніколи не був самовпевнений, але завжди пильнував у молитві та перебував у Твоєму Слові. Борони мене на стежках моїх, щоб ворог людських душ ніколи не звів мене і щоб я не попав знову в тенета – кайдани гріха!

Твоя благодать нехай зміцнить моє серце, щоб воно гидувало гріхом і повсякчасно боялося, як пекла, кожної спонуки до гріха. Ти визволив мене з кайданів гріха, нехай же я більше ніколи не стану невільником сатани! Ти освятив моє єство для Себе, Боже, нехай же ніколи не буде збезчещене й опоганене мною Твоє святе ім’я! Серце моє нехай буде назавжди твоїм храмом, місцем перебування Святого Духа, осідком спокою, радості та праведності в Ісусі Христі!

Амінь!

Всюди я з Ісусом не боюся йти,

Радісно з ним йтиму до життя мети,

Скрізь мені безпечно, де Ісус мій є,

Вірю: охоронить Він життя моє.

Всюди я з Ісусом – в горі чи в журбі –

Раду чи підтримку я знайду собі;

Він Свій шлях тернистий сміло перейшов,

То й мене вестиме Спасова любов.

Всюди я з Ісусом – море й суходіл

Легко перейду я, дасть Він снаги й сил;

Гори та безодні, глибина й вирій, –

Всюди, де піду я, провідник Він мій.

Назад до ЗМІСТУ