8 листопада 2018 року керуючий Рівненсько-Волинською єпархією єпископ Гавриїл очолив святкування престольного свята на парафії на честь вмч. Димитрія Солунського у м. Луцьк (Волинський деканат єпархії має 2 парафії на честь вмч. Димитрія Солунського у м. Луцьк). Преосвященному владиці співслужили: декан Волинського деканату митр. прот. Павло Краєвський, настоятель храму митр. прот. Олександр Королюк, керівник протокольної служби єпархії митр. прот. Роман Ріжок та священики Волинського деканату. По завершені святкової Божественної літургії Преосвященний владика Гавриїл помазав чудодійним миром від мощей вмч. Димитрія Солунського священнослужителів та вірних парафії. Також владика ознайомився з ходом будівництва основного храму парафії. За Літургією єпископ Гавриїл виголосив наступну проповідь:

«В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі у Христі брати і сестри!

Кожний з православних християн (і не православних), які бувають у грецькому місті Салоніки (по-грецьки – Фессалоніки) перш за все молитовно відвідують храм-базиліку присвячену великомученику Божому Димитрію Мироточивому, де зберігаються його нетлінні та чудодійні останки – мощі.

Святий народився у другій половині 3-го століття (біля 270 р.) у місті Салоніки у римській сенаторській родині, які були тайними християнами. Його батько був проконсулом, тобто – начальником області (по сучасному – губернатор). Це були часи жорстоких гонінь на християн, тому свого єдиного сина Димитрія батьки виховували у християнській вірі таємно, у юному віці він приймає святе хрещення.

По смерті батька імператор-поганин Максиміан призначає Димитрія також проконсулом Солунської області, зокрема кажучи: «Бережи своє місто й очисти його від нечестивих християн, віддавай смерті кожного, хто тільки прикличе ім’я Розп’ятого». 

Прибувши до Солуні, Димитрій навпаки починає не гонить християн – а починає свою відкриту проповідь серед язичників про Спасителя світу Ісуса Христа; його називають другим апостолом Павлом для Солуні. Окрім цього, святий Димитрій слідуючи словам Спасителя – роздав своє майно бідним, отримане у спадок від батьків. 

Безперечно, Максиміану донесли про те, що проконсул в Солуні є ревним християнином. Повертаючись з чергового походу проти сарматів імператор побажав зупинитися у цьому місті. Для Димитрія, у випадку впертої непокори, це означало безумовно смерть. Озвірілі вояки спочатку кинули святого у в’язницю, а потім за наказом імператора знущались, поки не вбили його. Вони проколювали тіло великомученика гострими списами, вимагаючи зречення від Бога, як мужній воїн Христовий він не зрадив віри батьків. Уже мертве тіло Димитрія вояки кинули звірям, але християни Солуні таємно викрали та поховали його. Це був 306 рік. 

За давнім християнським переданням вже закривавлені ризи (одежа) та перстень мученика мали чудотворну властивість зцілювати хворих. Імператор-християнин Костянтин Великий на могилі Димитрія побудував храм, а згодом там було віднайдено святі мощі мученика. З 7-го століття з раки з мощами святого почало витікати чудотворне миро. 

За те, що перед смертю святий Димитрій переніс неймовірні страждання, Церква називає його Великомучеником; а за те, що його святі мощі й до цього дня виточують миро, Димитрія називають також Мироточивим. 

Традиційно пам’ять святого Димитрія Солунського пов’язана з подвигом воїнів, патріотизмом і захистом рідної землі. Захисту святих завжди потребували князі, воїни і мандрівники, які виїжджали в дорогу або ішли на війну, тому часто віддавали себе святому Димитрієві під опіку. Свої перемоги українські полководці пояснювали саме небесним покровительством цього святого. 

Тож, брати і сестри, у час важких іспитів які переживає наше українське суспільство, піднесімо свої сердечні молитви до святого великомученика Димитрія, щоб він стоячи біля престолу Всевишнього випросив для Українського народу Боже благословення, щоб Господь послав нашій землі мир, добро і злагоду. Амінь.»